Група дослідників знайшла найбільший в світі слід динозавра у районі, який вони називають “Австралійським Парком Юрського періоду”. Масивний слід завропода (Sauropoda, чотириногий рослиноїдний динозавр, що існував 200-85 мільйонів років тому на всіх материках) був виявлений на мисі Джеймс Прайс-Пойнт у Західній Австралії, і його довжина становить 1.75 метрів! Команда вчених з Квінслендського університету і Університету Джеймса Кука в кінцевому рахунку зафіксувала наявність 21 слідів динозаврів, вік яких знаходиться в діапазоні від 127 до 140 мільйонів років, включаючи унікальний слід стегозавра (Stegosaurus, рід травоїдних динозаврів, що існував 155-145 млн років тому) – єдиний підтверджений доказ того, що цей гігантський динозавр колись бродив по Австралійському континенті.
Стівен Солсбері виявив 1.75-метровий слід завропода
Представники народу Goolarabooloo, що мешкає у районі Джеймс Прайс-Пойнт в Західній Австралії, запросили дослідників, щоб ті вивчили і систематизували численні гігантські сліди динозаврів у цій області. Вчений Стівен Солсбері (Steven Salisbury) з Університету Квінсленда навіть описав її, як Австралійський Парк Юрського періоду, в якому він разом з командою провели понад 400 годин за вивченням величезних слідів. Солсбері каже, що в цьому районі вони знайшли 150 слідів, що належали 21 виду динозаврів чотирьох основних груп. При цьому існує всього десять основних груп: анкілозаври, цератопси, діно-птахи, гадрозаври, орнітоподи, пахицефалозаври, раптори, зауроподи, стегозаври, тероподи. Дослідники виявили сліди п’яти тераподів (хижі динозаври), шість треків довгошиїх травоїдних завроподів, чотири треки двоногих травоїдних орнітоподів, шість треків зі слідами анкілозаврів (броньовані динозаври). З них найбільшим слідом виявився 1.75-метровий відбиток ступні завропода, який вже визнаний найбільшим в світі слідом динозавра.
Солсбері так сказав про цю дивовижну знахідку в Австралії:
“Якби ми повернулися в часі на 130 мільйонів років назад, то побачили б, як всі ці різні динозаври проходять тут, по береговій лінії. Очевидно, це було неймовірне видовище”.
Результати роботи команди дослідників були опубліковані в інтернеті в журналі “Палеонтологія хребетних”.
Джерело: University of Queensland.
